23:36

...обречённый на вечную горечь утраты и вечное счастье быть собой (М. и С. Дяченко)
спасите меня от перфекционизма. писал обзорку для зачёта по аналитическим жанрам. съел свой моск текстом про Евровидение. по-моему, это охуенно 0_0 зачем я два часа над этим бился и кто это у меня купит?..
внимание, под катом много украинского языка, политики и цинизма.

читать дальше

Комментарии
14.01.2010 в 18:02

Після "чого" замість "чому" перестала читати. "Нащо" замість "навіщо" , "з екрану національного каналу"... Ви взагалі розумієте, що з екрану каналу побачити або почути неможливо?
Ви або поганий журналіст, або не володієте українською мовою.
Виникає питання - навіщо писати українською, якщо не можеш робити цього без таких дурних помилок?
Або ж - навцщо писати, якщо не маєте до цього хисту?
Не розумію, який "перфекціонізм" може бути у людини, яка не може написать двох абзаців без помилок
14.01.2010 в 18:07

Вибачте, "написати".
Доречі, "котрий" можно сказати тільки стосовно людини, і аж ніяк не року
15.01.2010 в 01:28

...обречённый на вечную горечь утраты и вечное счастье быть собой (М. и С. Дяченко)
ви б хоч підписувались, шановний анонім.
відповім вам лише на одне питання: я не українка, але навчаюся в українському вузі.
на інші питання відповім лише після того, як ви підпишетесь.
15.01.2010 в 01:28

...обречённый на вечную горечь утраты и вечное счастье быть собой (М. и С. Дяченко)
ви б хоч підписувались, шановний анонім.
відповім вам лише на одне питання: я не українка, але навчаюся в українському вузі.
на інші питання відповім лише після того, як ви підпишетесь.
15.01.2010 в 01:28

...обречённый на вечную горечь утраты и вечное счастье быть собой (М. и С. Дяченко)
ви б хоч підписувались, шановний анонім.
відповім вам лише на одне питання: я не українка, але навчаюся в українському вузі.
на інші питання відповім лише після того, як ви підпишетесь.
15.01.2010 в 10:11

Я б рекомендувала Вам шукати інший заклад.
Вас не вчать. Або ви цього не хочете. В будь-якому разі, нікому не показуйте свій твір, він ганьбить всіх Ваших викладачів, і Вам честі не робить
Ваша робота - не робота студентки вишу, нажаль - навіть школярі не допускають таких, вибачте, дурних помилок. І те, що Ви не українка, ні в якому разі Вас не виправдовує. Не можете зробити добре - просто не беріться. Думаю, написати цю, вибачте, "статтю" російською було б краще.
Нажаль, я не зареєстрована на "дайрі", посилання на Вашу роботи мені дала знайома. Звати мене Валерія, якщо для Вас це має значення
15.01.2010 в 22:47

...обречённый на вечную горечь утраты и вечное счастье быть собой (М. и С. Дяченко)
чи можу я дізнатися, хто ваша знайома і звідки в неї посилання?
слова "виша" в українській мові не існує. вуз або ВНЗ.
16.01.2010 в 00:42

В українській мовній практиці слово “виш” з’явилося як альтернатива запозиченій із російської мови абревіатурі “вуз”, яка, вважалося, мотивується словосполученням “вищий учбовий заклад”. Проте літературна українська мова не знає слова “учоба”, як і похідного прикметника “учбовий”, відтак абревіатура “вуз” не є нормативною. (с)
або ж
www.slovnyk.net/?swrd=%D0%92%D0%98%D0%A8
Доречі не "виша", а "вишу"

Знайома пише для нашого видання статтю про перспективи проведення Євробачення в Україні. Нажаль, Ваш твір потрапив до категорії "як не треба писати"
Доречі, Ви так і не відповіли на мої питання
16.01.2010 в 03:25

...обречённый на вечную горечь утраты и вечное счастье быть собой (М. и С. Дяченко)
я відповім, коли мені дадуть відповідь ще на одне питання - яким чином мій твір туди потрапив? як його знайшли? невже пошукові системи?
16.01.2010 в 11:59

Так, пошукові системи. Вона занадто доросла для дитячих забавок
Можете не відповідати - я вже бачу, що відповідей Ви не маєте, а мій час коштує занадто дорого, щоб витрачати його на кожну таку "журналістку з претензіями", яка не здатна вивчити мову, якою пише.
Скажу Вам як редактор - ЦЬОГО у вас ніхто не купить, хібащо якісь "Зорі Тетіївщини"
16.01.2010 в 16:44

...обречённый на вечную горечь утраты и вечное счастье быть собой (М. и С. Дяченко)
не відповідати то не відповідати *всміхається*
чекаю на вашу відповідь, що цей коментар ви прочитали, і роблю щоденник відкритим лише для зареєстрованих користувачів.
чесно - мені начхати на вашу подібну думку.
я працюю на порталі, де 80 000 читачів щодня. російською, щоправда, мовою. але я знаю, що я знаю українську мову. що вона в мене жива і образна, на відміну від сучасно спаплюженої. я не лаюся ідіотизмами типу "автівка", "міліцієнт" та іншими витворами західноукраїнських так званих патріотів.
dixi.

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии