...обречённый на вечную горечь утраты и вечное счастье быть собой (М. и С. Дяченко)
Цікавістю зкошених вулиць

Та величчю зкошених міст

Я йду із косою, мов смерть,

Мов сила, що зкошує світ.

Я йду тим Новим Орлеаном,

Нью-Йорскьми баштами.

Я йду і не знаю, що стану

Любов'ю, коханням справжнім.

В цій битві я - смерть із косою.

В цій битві я - пам'ятник діб.

Твердою своєю рукою

Я б'ю непотрібних осіб.

Терактами цілого світу

Харчуюся в своїй душі.

Кохання моє непривітне,

Воно непотрібних смішить.

Я йду своїм зкошеним щастям,

Дивлюсь на натхненність дібров.

В душі своїй є я найкращим.

В душі моїй ллється кров.

Я велич незкошених вулиць,

Цікавість незкошених міст?

Моє відображення дурить.

Я просто фарбований лис.



пподстрочник на русский