...обречённый на вечную горечь утраты и вечное счастье быть собой (М. и С. Дяченко)
Завтра ОН. Долгожданный день Hallowean-а...
А я не буду нигде.
В нашей школе подобные вечеринки не првоядятся.
Праздновать с этими идиотами, с которыми я учусь, я не собираюсь.
Полуночница не придёт стопроцентно, я это отлично понимаю. Хотя хотела её спросить - но нет, у неё нет времени разговаривать.
Единственная знакомая, с которой бы получился какой-нибудь празлник, приехать не может.
А больше у меня и нет никого...
Я прожила на земле всё-таки не один год! Я училась в школе, в музыкальной школе, сидела часами в сети, жила в жилом доме с кучей соседей...
И МНЕ НЕКОГО ДАЖЕ ПОЗВАТЬ НА МОЙ САМЫЙ ЛЮББИМЫЙ ПРАЗДНИК!!!!!!
Все - подонки.

А я не буду нигде.
В нашей школе подобные вечеринки не првоядятся.
Праздновать с этими идиотами, с которыми я учусь, я не собираюсь.
Полуночница не придёт стопроцентно, я это отлично понимаю. Хотя хотела её спросить - но нет, у неё нет времени разговаривать.
Единственная знакомая, с которой бы получился какой-нибудь празлник, приехать не может.
А больше у меня и нет никого...
Я прожила на земле всё-таки не один год! Я училась в школе, в музыкальной школе, сидела часами в сети, жила в жилом доме с кучей соседей...
И МНЕ НЕКОГО ДАЖЕ ПОЗВАТЬ НА МОЙ САМЫЙ ЛЮББИМЫЙ ПРАЗДНИК!!!!!!
Все - подонки.

Вопрос: И что мне делать?
1. Сидеть дома с зажжённой тыквой и умирать от тоски. | 2 | (66.67%) | |
2. Умирать от тоски просто так. | 0 | (0%) | |
3. другое(в комментариях) | 1 | (33.33%) | |
Всего: | 3 |
Не чекала...
Ну дякую...
До речі, писати своєю рідною російською чи ти україномовна?
Правда? Дійно цікавий?
Мені справді подобається. Ну, я в цій справі недосвідчена, тобто я мало чиї щоденники бачила, але твій - приємно читати.
До речі, писати своєю рідною російською чи ти україномовна?
А, просто у тебе в Києві рідна мова російська... Я її розумію, звичайно, просто не хочу робити помилки. Не знаю, чи я маю в такій ситуації право будь-що вимагати
Люблю і російську, і українську. Просто думаю російською, тому... Але, як я вже наголошувала - мені не важко спілкуватися з тобою українською мовою.
ДО речі, звідки ти? Я так розумію, з якоїсь області?
Ні, є такий інший напрям: південь. А на Заході - там скрізь області, а на Півдні є такий адміністративний item, що не область
Знаю, що це досить дивно, бо про Крим кажуть як про зовсім російськомовний, а я, що там сімнадцять років, не рахуючи подорожей, прожила, навіть не навчилася писати російською правильно. Просто батько, від якого я вивчала українську, він справді із Заходу...
Бувай. Сподіваюсь, ще незабаром побачимось. Не знаю, чесно, як скоро я тут буду, але теперь в мене вже є такий великий стимул: спілкування з тобою
А саме звідки з Криму?
А знаєш, що в оригіналі стимул - це така річ, що за неї якось дякувати....
Сімферополь
А про стимул я знаю, але, так як ти мене не дуже добре знаєш, пояснюю - я завжди дякую не за те, що треба, а розмовляю так, що мене ніхто зрозуміти не може...
ти там була? і як вражіння?
ніхто зрозуміти не може
я спробую, гаразд?
Була я там не дуже багато, може, десь із півгодини
я спробую, гаразд? Звичайно, спробуй! Може, тобі й вдасться...
Ага - зрозуміло.
Знаєш, щось у мене не дуже розвинений містечковий патріотизм.
Ні, чого-чого, а патріотизму в мене вистачає. Є ж стільки прекрасно тут і скрізь, що дозволяє триматися десь між гордістю і погордою.
Патріотизм не є так обов’язково відмовою від космополітизму. Скоріше це відмова від погляду, що добре лише з іншого боку паркана=державного кордону
Та він і так місто особливого значення... Куди ще більше прав?
На жаль, питома вага мого перебування тут протягом усього життя надто мала, щоб знати щось таке особливе про це місто, зумовлене лише особистими вражіннями і не зіпсоване стереотипізацію відстані.
Мабуть, я все ж таки люблю Київ більш за усі міста світу. Такий вже він... А особливо - площу Слави і усе, що її очолює...
До речі! Коли тебе, нарешті, в гості чекати?