коли опускаються зорі безхмарно на місто
і місячне сяйво мені не затулить ніщо
я ліплю дивне печиво із несвідомо чарівного тіста
у вигляді зорь та зі смаком того хто пішов
коли опускається ніч коли спить усе місто
коли я іду по духмяних дорогах своїх
з наплічника печиво вийняти хочу і з'їсти
щоб ти наодинці із ним випадково мене не зустрів
коли опускається з дерева руденьким спалахом листя
і плечі мені осипає і спину і груди й живіт
я знаю якщо ти зустрінеш мене то поза межами міста
там де давно вже тумани зимові і лід
коли подих осінній є вітер легенький і бистрий
коли на губах твій чарівний як печиво смак
то я засинаю посеред дороги і посеред міста
і любов моя світла нагадує лиш нічний жах
коли опускаються зорі безхмарно на місто
і місячне сяйво мені не затулить ніщо
я кидаю в місяць дивне печиво з присмаком прісним
у вигляді зорь щоб віддати того хто пішов...