[rainguard]

так что по такому поводу я ещё стишок переведу

оригинал

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…

В'яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною…
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою…

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані…

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…

Так никто не любил. Через тысячи лет
лишь приходит любовь к нам такая.
В день такой расцветает весна на земле,
и земля вмиг становится раем...

Дышит тихо, легко в синеву среди сна,
простирает к звезде свои руки...
В день такой на земле расцветает весна,
и дрожит в бездне сладостной муки...

От счастливых очей вянет сердце моё,
что в тумане горят надо мною.
Разливается кровь и по жилам течёт,
словно пахнет она лободою...

Эй, вы, звёзды во тьме! Тихий месяц ты мой!
Где любовь вы сильнее видали?..
Для неё я сорву Орион золотой,
Став поэтом работничьей рани...

Так никто не любил. Через тысячи лет
лишь приходит любовь к нам такая.
В день такой расцветает весна на земле,
и земля вмиг становится раем...

Дышит тихо, легко в синеву среди сна,
простирает к звезде свои руки...
В день такой на земле расцветает весна,
и дрожит в бездне сладостной муки...

это всё был В. Сосюра, если что